Борис Руге – новий посол Німеччини в Україні, який розпочав роботу в серпні. Утім, українська тематика для нього – не нова. Донедавна Руге був топпосадовцем НАТО – помічником генсека з політичних і безпекових питань. Це, по суті, третя позиція у цивільній ієрархії Альянсу. І звісно ж – він щільно опікувався Україною і підтримував її зближення з Альянсом. Але зараз Руге говорить від імені Берліна. І коли він в інтерв’ю "Європейській правді" каже, що Німеччина підтримує вступ України до НАТО – то це чітка німецька позиція. Але ще чіткішими і детальнішими є його заяви про вступ України до ЄС. Це та багато іншого – у першому інтерв’ю посла на посаді. Ми пропонуємо вам відео як оригінальне, англійською мовою , так і з українським озвучуванням. А для тих, хто віддає перевагу читанню, ми підготували трохи ширший текстовий виклад розмови. – На вашу думку, чим є Україна для Німеччини? – Україна – дуже важливий, стратегічний партнер Німеччини. Ми розуміємо важливість України для європейської безпеки та як важливого економічного гравця. – Ви працювали в НАТО і знаєте, що про будь-якого члена кажуть "це наш дуже цінний союзник" . Це десь так само? – Ні, щодо України ситуація інша. Україна – дійсно велика країна, яка опинилася в епіцентрі найбільшої війни в Європі з 1945 року. Результат цієї війни визначить майбутній безпековий порядок у Європі. Ми переконані, що частиною нового безпекового порядку має стати суверенна, незалежна, демократична Україна, яка зможе продовжити рух до Євросоюзу і у підсумку стане членом ЄС, а також членом НАТО. Майбутнє України – у НАТО, ми вже кілька років тому це погодили. Йдеться про те, щоб Україна могла втілити власний вибір, який раніше було прийнято називати фразою "стати частиною вільного світу". Та я вважаю, що це визначення досі актуальне. Зрештою, Росія точно не є вільним світом. – Отже: вступ до НАТО, в ЄС та демократична Україна. Добрі сигнали на початку інтерв’ю, ми до кожного ще повернемося. Але спершу зазначу: радий, що ми зустрілися саме у Києві. Знаєте, чому я так кажу? – Бо українці пам’ятають 2022 рік, коли посольства одне за одним залишали Київ. Чи є певність, що такого не повториться? – Можете бути абсолютно впевнені у цьому. Ви пам’ятаєте, як 4 жовтня канцлер Мерц приїздив до Києва? Так от, 3 жовтня з Москви нас попередили, що всі іноземці мають залишити Київ через небезпеку. А хто залишиться – ризикує втратити життя. Але і це попередження не завадило візиту канцлера. Ми тут. Ми знаємо, що найближчі місяці будуть складними. За останні місяці ми вже побачили, як зросли безпекові загрози. Що ж, переживемо і це! Я маю дбати про безпеку дипломатів, але ми абсолютно чітко вирішили: ми залишаємося тут. – І ви особисто, і посольство? І точно такою є позиція всіх країн ЄС та НАТО. – Ви вже сказали, що бачите Україну в складі ЄС. Але чи досяжна ця мета у розумні строки? І що таке "розумні строки"? – Це хороше запитання. Ви ж знаєте: вступ до ЄС потребує зміни багатьох законів, реформування інституцій. І це не взялося "зі стелі". Це не щось таке, що ми вигадали, аби ускладнити вступ. Інтеграція Євросоюзу настільки глибока, що створює велику кількість вимог до держав-членів, тому Україна має пройти ці етапи. Причому проведення цих реформ саме по собі робить Україну більш європейською. Та ви не знайдете в ЄС уряд, який підтримує членство більш активно, ніж це робить Німеччина. Ще мій попередник Гайко Томс в інтерв’ю вам пояснював лист канцлера Мерца (про особливий формат інтеграції України до ЄС . – ЄП) . Цей лист, написаний у травні, наголошував: йдеться про повне членство України. Здається, тричі у цьому листі канцлер повторив фразу: "Повноправне членство України". Також у ньому йшлося, що треба відкрити всі кластери у переговорах про вступ України в ЄС. По суті, відкрити негайно. Також йшлося, що по ходу зближення України та Євросоюзу українські представники мають бути залучені до роботи інституцій – Єврокомісії, Європарламенту, Європейської ради та Суду ЄС. Отже, Німеччина просуває дуже прогресивне бачення, і ми прагнемо швидкого просування України до ЄС. Але скільки часу на це знадобиться – тут відповіді немає. Утім, я радий бачити, що Київ перестав говорити, що це може статися у 2027 чи 2028 році. Цього не станеться так швидко. Це неможливо. Це нереально. – Зараз ми чуємо сподівання на 2030 рік, і про це кажуть також у Брюсселі, не лише у Києві. Це досяжна мета? Нехай навіть і амбітна… – 2030-й – це дійсно амбітно. Але, по-перше, багато залежить від дій України. І по-друге, не треба забувати, що це – дуже політичний процес, всі 27 держав-членів мають схвалити це рішення. Тож тут складно прогнозувати. Але я вважаю, що геополітичні аргументи за вступ України до ЄС – дуже й дуже вагомі. І тому зараз важливо разом працювати над тим, щоб Україна не зійшла з курсу і якомога швидше набула повноправного членства в ЄС. Важливо, щоб люди у вашій країні відчували, що це – досяжна мета. Що можливість стати членом Європейського Союзу в розумні терміни – реальна. – Чи можливий вступ України до ЄС, поки війна ще триває? – Я не впевнений, чи ЄС висловлював чітку позицію щодо того, чи стане продовження війни на заваді вступу України до Євросоюзу як повноправного члена. Не думаю, що це так. Тож маємо працювати над тим, щоб навіть за цих дуже складних обставин рухатися до Євросоюзу. А далі будемо дивитися. – Шлях до ЄС – це перш за все реформи. – І минулого тижня ви ухвалили кілька законів, що стосуються членства в ЄС – це і закон про освіту щодо меншин, і багато інших. Ви маєте перелік того, що треба зробити. Офіс президента, уряд, Верховна Рада добре знають, що саме потрібно зробити. А на додачу частина цих законопроєктів чи рішень розблоковують фінансову допомогу ЄС для України, і це суперважливо. Ми постійно нагадуємо про це, і з огляду на загальну ситуацію – закликаємо українські органи влади ухвалити це законодавство якнайшвидше, щоб Євросоюз міг передати Україні це фінансування. – На вашу думку, українська влада, наші депутати усвідомлюють, що виконати треба все? Що обирати ті реформи, які подобаються – не варіант? – Я думаю, що розуміння є – але все одно постійно нагадую про це своїм співрозмовникам. Для підтримки України та її оборони потрібні дуже значні, масштабні ресурси. Ви знаєте, що Німеччина – номер один у підтримці України, і ми твердо налаштовані зберігати цей курс. Але для цього маємо бути в змозі сказати депутатам Бундестагу, Європарламенту, лідерів ЄС тощо, що ви виконуєте свої зобов’язання, показуєте результат щодо реформ. – Чи показує Україна результат у сферах верховенства права та антикорупції? – Так. Ну, тобто проблеми з корупцією є, ми ж знаємо про дуже гучні корупційні історії. Та водночас ми бачимо і роботу інституцій, які були створені після Революції гідності і які здатні проводити розслідування та притягати до відповідальності навіть осіб на дуже високих посадах. А це справді важливо. Звісно, не все ідеально – але ідеалу ніколи не буває. Та ви демонструєте реальні кроки у боротьбі з корупцією, і це надзвичайно важливо. У Німеччині можливо обґрунтувати потребу підтримки України, лише коли є антикорупційна система, якій довіряють і яка переслідує тих, хто зловживає коштами в особистих цілях. – Я пам’ятаю, як 5, 10 років тому та раніше німецькі та інші європейські посли щоразу розповідали в інтерв’ю про випадки, як корупція б’є по їхніх інвесторах. Чи є це зараз? – Не думаю, що для німецьких компаній в Україні сьогодні це є головною проблемою. І це добре. – Хочу спитати про війну, але спершу – про те, що відбувається навколо "мирних переговорів". Напевно, найкраще це можна описати словом "хаос". Чи у вас є інший опис? – Ні, іншого слова для цього у мене немає. Всі хочуть покласти край цій війні, та українці хочуть цього найбільше – після 4,5 років повномасштабних бойових дій, а до цього – восьми років, коли також тривала кровопролитна війна, хоч і у меншому масштабі. Зараз США очолюють зусилля, спрямовані на завершення війни. Але як німецький дипломат,