Маразматичний стендап Путіна: ультиматум Україні і війна для Європи
Поки в Росії палають дата-центри та стратегічні хімічні підприємства, а лічильник втрат окупаційного війська б'є рекорди, немічний бункерний дідусь продовжує марити імперськими загарбаннями. Детальніше читайте в ексклюзивній колонці для 24 Каналу.
Головний глядач, якому адресувалася вся ця вистава в бордельних тонах, – це, вочевидь, Дональд Трамп. Путін зі шкіри пнеться, аби створити ілюзію готовності до переговорів, але водночас висуває абсолютно неадекватні ультиматуми, які не мають нічого спільного з дійсністю.
Коментуючи будь-які розмови про дипломатичне врегулювання, компроміси чи фіксацію по лінії бойового зіткнення, Путін одразу вмикає стару заїжджену платівку. Мовляв, українські території – це "ісконно русская земля", а тому говорити про якісь територіальні поступки з боку Москви "недоречно". Він знову на повному серйозі апелює до влаштованих під дулами автоматів фейкових референдумів на окупованих територіях Донбасу, Криму, Херсонщини та Запоріжжя.
Далі пішла зовсім клінічна риторика. Виявляється, диктатор провів якісь чергові "генетичні дослідження" і знову побачив "один народ". Чути це після майже одинадцяти років кривавої агресії та повномасштабного геноциду – вершина цинізму. Ми ніколи не були й не будемо одним народом із болотними загарбниками. Українські Сили оборони щодня доводять це на полі бою, знищуючи ворога тисячами.
Головний лейтмотив путінського виступу – незмінність планів: "всіх цілей так званої СВО буде досягнуто". Простими людськими словами це означає лише одне: він прагне знищити українську державність і буде вбивати нас доти, доки взагалі існує і має таку можливість. Жодного іншого змісту в його "цілях" немає і ніколи не було.
Найбільш показовим у цій промові стало те, як Путін намагається розширити межі своїх забаганок. Заявивши про готовність повернутися до тристороннього формату перемовин між Україною, США та РФ після візиту американського спецпосланця Стіва Віткоффа, він миттєво висунув нову глобальну претензію. Російський диктатор намагається зв'язати завершення війни проти України з повною перебудовою так званої архітектури європейської безпеки.
Кремль хоче перевести розмову з конкретного припинення вогню в торг щодо сфер впливу, роззброєння та ролі НАТО на континенті. При цьому Путін цинічно вмикає кота Леопольда і бідкається: Росія, мовляв, ніколи не хотіла воювати ні з Україною, ні з Європою, а підготовка європейців до оборони – це нібито "параноя і політична шизофренія".
Хто б казав про шизофренію. Це заявляє воєнний злочинець, який просто зараз веде проти європейських країн неприкриту гібридну війну: відправляє дрони в їхній повітряний простір, підпалює логістичні склади, влаштовує диверсії на критичній інфраструктурі та тисне нелегальними мігрантами через білоруський кордон. Путін цинічно погрожує континенту великою війною, одночасно розповідаючи, що це Захід "змушує його захищатися".
Уся ця словесна еквілібристика супроводжується мантрами про те, що завдати Росії стратегічної поразки на полі бою начебто "неможливо". Це диктатор верзе якраз тоді, коли українські захисники утилізують понад дві тисячі окупантів за добу, перетворюючи російську армію на фарш.
Показовим штрихом до психологічного портрета бункерного діда став його захват новим російським фільмом про Петра Першого. Путін розсипається в компліментах стрічці "Народження імперії", бо він і сам живе в цих кривавих фантазіях кількасотлітньої давнини. Він давно втратив зв'язок із реальністю, ночами уявляючи себе імператором, поки його країна скочується в прірву міжнародної ізоляції та економічного краху.
Будь-які дипломатичні маневри Москви, пропозиції переговорів чи згадки про безпеку – це винятково ширма для затягування часу. Коли агресор відчуває тиск або нездатність досягти прориву на фронті, він починає імітувати готовність до діалогу, щоб перегрупуватися і вдарити з новою силою.
Єдина мова, яку розуміє Кремль, – це мова системної військової сили, санкційного задушення та нищівних ударів по його тилах. Ніяких компромісів із маніяком бути не може.
Колонка є особистою думкою автора, редакція 24 Каналу може не поділяти її.
Якщо Ви виявили помилку на цій сторінці, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter